ДИДАКТИЧНА ГРА ЯК МЕТОД НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ
В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
Зміст
Вступ
Розділ I Дидактична гра у навчальному процесі
Розділ II Методика використання дидактичних ігор при вивченні математики у
початкових класах
2.1. Методичні вимоги до застосування дидактичних ігор на уроках математики
2.2. Використання дидактичних ігор на уроках математики
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Перед нами, вчителями, стоїть питання і як
підтримати інтерес дитини до навчання. Як навчити їх логічно мислити,
аналізувати, робити висновки. Від природи діти допитливі і сповнені бажання
вчитися.
Дітей потрібно залучати до активної діяльності,
тоді можна їх навчити розмірковувати, знаходити нові рішення до того, щоб
відчути задоволення від навчання.
На уроках слід застосовувати пізнавальні творчі
завдання. Адже вони розвивають мислення, фантазію, збагачують словниковий
запас. Вчитель повинен виховувати у дітей наполегливість.
Працюючи з учнями, вчитель повинен
використовувати на уроках ігрові прийоми. Кожна гра виконує різні функції –
збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову, уяву, точність.
Головна мета – викликати інтерес у дітей до навчання.
З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей
супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з лука, метання
сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзанах. Народна виховна мудрість
передбачала розв’язання важливих психологічних завдань формування особистості
дитини. Засобами народної гри виводили маленьку людину з її реального
побутового повсякдення, запобігали складанню стереотипів сумніву й невіри до
своїх сил. Саме у грі вправи активізували рухливість, розвивали процеси
мислення, викликали з неї позитивні емоції, розвивали пізнавальну активність
дітей.
З переходом із умов гри до навчальної діяльності
настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві
визначається тим, що вона не просто іде до дитячого садка чи до школи, а тим,
що навчання для неї стає від нині обов’язковим. За результат свого навчання
дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою і своєю сім’єю.
Тепер дитина мусить дотримуватися однакових для
всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра.
Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому
існує свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги
дорослих) розподіляти ролі, контролювати одне одного, стежити за точність
виконання того чи іншого завдання.
Під час гри дитина ознайомлюється з великим
діапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло.
Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості.
Розділ І Дидактична гра у навчальному процесі
Гра належить до традиційних і визнаних методів
навчання і виховання молодших школярів. ЇЇ цінність полягає в тому, що в
ігровій діяльності освітня, розвивальна й виховна функції діють у тісному
взаємозв’язку.
Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні
пізнавальні можливості, виховує особистість.
Сучасна дидактика визнає право дитини на гру у школі, розглядає її як одна
із засобів пізнання навколишнього світу, що відповідає віковим особливостям
молодшого школяра. Особливо важливе місце займає дидактична гра та ігрові
прийоми в навчальному процесі першокласників, адже створення і розвиток їхньої навчальної
діяльності відбувається у період ще слабких довільних процесів: уваги,
сприйняття, пам’яті. Деякий програмовий матеріал потребує від дитини значних
вольових зусиль та багаторазового виконання різних варіантів вправ для його засвоєння.
Саме тоді гра, запобігаючи психічному перевантаженню дитини, і допомагає
реалізувати навчальну мету значно швидше і міцніше, ніж буд-який педагогічний
засіб.
Отже, гра – випробуваний ефективний засіб навчання в початковій школі.
Ще К.Ушинський застерігав проти “забавляючої педагогіки”, підкреслюючи, що
засобами гри значно легше навчити дитину читати і писати, але серйозно
навчальна праця потребує від дитини такої ж серйозної, клопіткої і зосередженої
роботи.
Доцільність використання гри на таких чи інших етапах уроку залежить також
і від рівня знань, умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань,
які стоять перед нами.
Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий
емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результат їхньої
діяльності.
Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим
видом діяльності - навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише
відпочинку, а й творчого пізнання життя, адже у дитячі роки гра є основним
видом діяльності людини.
Гра - одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, вона забезпечує
необхідні умови для всебічного розвитку особистості. Для педагога вона стає
інструментом у навчально-виховному процесі, тому що дає змогу повніше
враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу, створювати
атмосферу розкутості, самостійності, творчості та умови для саморозвитку.
Чому саме у грі створюються сприятливі умови для засвоєння нових знань і
умінь? Чому гра так подобається дітям? Гра - школа професійного життя. Але від
звичайної школи вона відрізняється тим, що дитина навчаючись у ході гри, і не
підозрює про те, що чомусь навчається. У процесі такого навчання вчаться і
вчать всі учасники гри в результаті активних контактів один з одним. Ігрове навчання
ненав’язливе. Гра здебільшого добровільна й бажана.
Отже, найважливіший секрет гри в тому, що вона обов’язково побудована на
інтересі і задоволенні. Вона дарує радість і захоплення, адже сам процес гри
сповнений несподіванок, а результат - завжди таємниця. Примусити гратися
неможливо, захопити грою можна.
З давніх часів гра використовувалась як засіб навчання дітей. Також вона
розглядається як потреба молодого організму, висувається у ряд педагогічних
засобів, які викликають зусилля думки та стимулюють пізнавати світ. Діти
пізнають світ у своїх іграх легко, вільно, без «натиску», тому існує кілька
груп ігор, які розвивають інтелект дитини - це предметні, творчі та дидактичні.
Правила дидактичної гри учні сприймають як умови, що підтримують ігровий
задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь
визначених правил ігрові дії розгортаються стихійно і дидактичні завдання
можуть залишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вчителем до її
початку і мають навчальний та організовуючий характер.
Дидактична гра дає змогу яскраво реалізувати всі провідні функції навчання:
освітню, виховну та розвивальну, які діють в органічній єдності.
Якщо вчитель використовує цікаві дидактичні ігри, то молодші школярі раптом
роблять відкриття: «Мені подобається думати», тобто зароджується інтерес до
розумової праці. «Майстерність учителя полягає в умінні вчити дітей мислити,
кожний педагог має виховувати розум учнів», - так вважав В.О.Сухомлинський.
Дидактичні ігри поділяють на: сюжетно-рольові, ігри-вправи,
ігри-драматизації, ігри-конструювання.
Деякі види дидактичних ігор можуть: бути тільки в словесній формі;
поєднувати слово й практичні дії; поєднувати слово й наочність; поєднувати
слово й реальні предмети.
Розділ ІІ Методика використання
дидактичних ігор при вивченні математики у початкових класах
2.1. Методичні вимоги до
застосування дидактичних ігор на уроках математики
Плануючи урок, вчителеві необхідно зважати на вік учнів, добирати ігри, які
були б їм цікаві й зрозумілі. Вибір гри залежить від того, яка дитина, що їй
необхідно, які навчальні та виховні завдання вимагають свого розв’язання. Якщо
гра колективна, вчитель мусить добре знати особливості цього колективу:
інтелектуальний розвиток, вік, інтереси. Вибір гри залежить також і від часу її
проведення.
Проводити ігри, створювати ігрові ситуації важливо на кожному уроці. Це
особливо стосується першого класу - перехідного періоду, коли учні ще не звикли
до тривалої напруженої діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня
увага, набридає одноманітність. Тому гра має ввійти в практику роботи вчителя
як один з найефективніших методів організації навчальної діяльності молодших
школярів.
Гру можна пропонувати на початку уроку (усна лічба, повторення матеріалу,
який буде опорою уроку; збагачення уявлень про геометричні фігури; з’ясування і
приведення в систему відомостей, набутих завдяки спостереженням за явищами
навколишньої дійсності). Ігри, що пропонуються на початку уроку, мають збудити
думку учня, допомогти йому зосередитись і виділити основне, найважливіше,
спрямувати увагу на самостійну діяльність. Інколи гра може бути ніби фоном для
побудови всього уроку. Коли ж учні стомлені, їм доцільно запропонувати рухливу
гру. Проте слід пам’ятати, що окремі ігри занадто збуджують емоції дітей,
надовго відвертають їхню увагу від основної мети уроку. Адже діти в цьому віці
ще не вміють керувати своїми емоціями, переключати увагу, зосереджуватись у
потрібні моменти. Тому ігри, пов’язані з сильним емоційним збудженням, слід
проводити лише в кінці уроку.
Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані
результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:
1. Ігрове завдання повинно за змістом збігатися з навчальним, тобто ігровою
має бути лише форма його постановки.
2. Готовність учнів до участі в грі. (Кожний учень повинен засвоїти правила
гри, чітко усвідомити її мету, кінцевий результат, послідовність дій).
3. Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.
4. Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри - коротке, зрозуміле.
5. Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій,
а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.
6. Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.
7. Не можна допускати приниження гідності дитини.
Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці,
починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи й
урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і
навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості,
самостійності, наполегливості.
Оскільки гра має проводитись систематично, вчитель повинен продумати все до
найменших деталей, а саме:
1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор -змагань між
учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього
проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для
розставляння предметів під час гри (щоб їх було видно всім учням класу).
2. Підібрати необхідну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.
3. Продумати, де зберігати ігровий матеріал (спеціальні полиці в шафі, на
яких розмістити ящички або просто целофанові кульки з різноманітним наборами
предметів чи карток як для окремих ігор, так і універсальні). Для
індивідуальних ігор, що проводитимуться між учнями кожної парти, мішечки
целофанові або ящички учнів з підписаними прізвищами можна зберігати в класі і
роздавати потрібний матеріал перед уроком.
4. Ігровий матеріал у ящичках і кульках має бути чітко систематизований і
згрупований так, щоб ним було зручно користуватися. Так, дрібні предмети
(цифри, знаки, монети, кружечки, квадратики тощо) можна зберігати в сірникових
коробках з підписами або зображеннями цих предметів на коробках. У конвертах
зручно зберігати плоскі геометричні фігури, картинки із зображенням різних
предметів тощо. Для зручності конверти слід підписати або зверху наклеїти
зображення матеріалу, що міститься в конверті. Іграшки, різноманітні предмети зручно
зберігати в невеличких целофанових мішечках.
5. Доцільно розсадити учнів (звичайно, непомітно для них) так, щоб за
кожною партою сидів один учень сильний, а другий - слабкий. У такому разі ігри
між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються
сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і
розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд
учнів.
6. Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко
організована і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри.
Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово
виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними,
посильними для учнів.
Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони
заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, це утруднює пояснення ходу
гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів.
Правила гри зобов’язують учнів діяти строго по черзі чи колективно,
відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно
виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованим, не заважати
іншим, чесно визнати свої помилки тощо.
Правила гри виконують функцію організуючого моменту і є засобом керування
грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки,
регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю
інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості.
Під час гри вчитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання
ними правил, спрямовувати гру запитаннями, репліками та непомітно підтримувати
дітей, підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми.
В жодному разі вчитель не повинен захоплюватись лише дидактичною метою гри,
недооцінюючи її виховне значення.
Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно
від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню
на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки
(нечесність, несумлінне ставлення до обов’язків). Проте під час гри не треба
робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює
їх інтерес, гальмує увагу.
Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:
а) уважно слухай і запам’ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність;
б) пам’ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети,
передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до
кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих
непотрібних дій;
в) уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або
доповнити його;
г) додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій,
будь дисциплінованим;
ґ) чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий;
д) не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти
підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних і
справедливих.
На цьому останньому пункті слід особливо наголосити й застерегти, що навіть
тоді, коли все виконано правильно, але хоч один учень ряду схитрував, ряд
займає останнє місце. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідкували за
чесністю дій в грі.
2.2. Використання дидактичних
ігор на уроках математики
Для уроку у першому класі добираються такі ігри, що дають змогу маленьким
учням погратись, порухатись, перевтілюватись у ролі різних чисел. У молодшому
шкільному віці діти, насамперед, запам’ятовують матеріал, який їм дають наочно,
у формі реальних предметів або їх зображень. У процесі навчання дітей наочність
має бути нерозривно пов’язана з практичною діяльністю самих учнів.
У народі кажуть: «Людина що бачить, те вона і знає», саме це прислів’я
передає спосіб мислення молодших школярів, бо їхнє бачення світу образне. Тому
вивчення математики в першому класі неможливе без широкого використання
різноманітного унаочнення та
дидактичного матеріалу. Це, в першу чергу, лічильний матеріал, набори
геометричних фігур, різні предмети та іграшки, цифрова каса.
При вивченні чисел першого десятка на кожному уроці діти «крокують»
Числовою вулицею, де у своїх будиночках-теремках живуть цифри. Таким чином діти
вивчають «сусідів» певної цифри, вчаться вести «розмову цифр», вивчають
поняття: наступне число; попереднє число; що слідує або передує даному числу.
Із Числової вулиці числа заходять у гості одна до одної у більші будиночки, де
своїм складом утворюють інше число.
«Само собою зрозуміло, що діти не
повинні виучувати ніяких арифметичних правил, а самі відкривати їх», -
писав К.Д.Ушинський. Саме в грі слід шукати можливості для успішного
засвоєння математичних ідей, понять, формування необхідних умінь і навичок.
Дидактичні ігри використовую
на уроках математики для ознайомлення дітей із новим матеріалом, для
закріплення і при повторенні. Дидактичні ігри добираю згідно з програмою, їх
приносять дітям на уроки казкові герої, учні «Лісової школи». Подобаються
малюкам ігри: «Знаю», «Вгадай число», «Знайди помилку», «Яке число задумане»,
«Жива лічба», «Математика в темноті», «Кмітливе око», «Магічні квадрати».
Люблять школярі непрості завдання з логічним навантаженням, які пропонує
Лисичка-хитрунка, що присутня майже на кожному уроці. Склад чисел краще
засвоїти допомагають «веселі чоловічки», «котик-воркотик».
На парті в кожного учня є знаки,
дітям здається, що вони граються, а насправді розвивається навичка з вивчення
складу чисел, формуються перші математичні поняття про задачі. Крім того,
зменшується час виконання завдань.
На уроці діти піднімаються математичними сходинками на ще одну висоту в
Країні Знань. Ці сходинки – малюнковий план уроку. Діти самі можуть слідкувати
за послідовністю виконання різних видів роботи на уроці. Самі аналізують, що
вдалося зробити на уроці, яке завдання було найцікавішим, де виникли труднощі,
із чим не справилися.
Серйозних труднощів діти зазнають при переході від яскравої, доступної
наочності до більш складного матеріалу, коли потрібно застосовувати власні
судження. Саме на цьому етапі досягти мети допомагають опорні схеми. Опорні
схеми – це висновки, які народжуються на очах учнів у момент пояснення і
оформлюються у вигляді таблиць, набірного полотна, креслення, малюнка. Одна з
перших таблиць-опор з’являється перед очима першокласників при поясненні теми
«Задача».
Потім з’являються інші опори: назви компонентів дій, розв’язування простих
задач, перетворення іменованих чисел та інші.
Вважаю, що починаючи в першому класі роботу над задачею, дуже важливо
навчити дітей правильно аналізувати її, коментовано в голос міркувати
Над розв’язком задачі, попередньо добре вивчити її умову. Звертаю увагу
учнів на всі «підказки» в умові самої задачі, в запитанні, які допоможуть
знайти результат. Це слова: «більше на…», «менше на…», «залишилось», «разом»,
«у скільки разів» тощо.
Учні перших-других класів із задоволенням розв’язують віршовані задачі, які
я добираю до певної теми. Та часто легше скласти таку задачу, аніж її знайти.
Ось деякі з них.
Троє хитрих лисенят
Під дубком в норі сидять,
Інші двоє лисенят
Вийшли з хатки погулять.
Хто зумів порахувать?
Скільки їх всього є?
Курка вивела курчат
Погуляти вранці в сад,
Стала діток рахувать:
«Раз, два, три, чотири, п’ять…
А де ж троє ще курчат?»
Скільки в курки всіх малят?
Три сороки-білобоки
Прилетіли на уроки,
А за ними дві синиці.
Прибіг вовчик, три лисиці,
Прискакало п’ять зайчат,
Можна і урок почать.
Тільки треба відгадать,
Скільки в класі є звірят?
Часто такі задачі складають самі учні і задають їх своїм друзям. Такі
вправи розвивають ритмічний слух та допомагають швидше засвоїти склад числа.
Починаючи з першого класу, уроки математики проводжу з урахуванням
індивідуальних особливостей дітей. Умовно клас ділиться на три групи, які
виконують різні завдання за складністю. При цьому поважаю право вибору кожного
учня. Діти працюють на картках із різними «вогниками». Матеріал підручника
намагаюсь диференціювати, наскільки це можливо, друга частина диференційованої
роботи – це завдання за ступенем самостійності: Вона проводиться фронтально,
навіть при вивченні нового матеріалу. Вважаю, що працюючи за методом Логачевської,
проблема диференціації розв’язується гуманнішим шляхом. У кожному класі різні
діти, тож і роботу потрібно організовувати відповідно. Навіть працюючи з
окремими групами дітей, намагаюся бачити в кожній дитині особистість.
Наведу зразки деяких дидактичних ігор для першого класу:
Гра «Розстав за зростом»
Мета. Закріпити у дітей такі властивості предметів, як високий - низький,
вищий - нижчий. Повторити порядкову лічбу.
Матеріал гри. Різної висоти предмети, іграшки, зображення на картках.
Примітка. Бажано дібрати 2 - 3 предмети однакової висоти, щоб викликати в
учнів розгубленість, подив спонукати замислитись, шукати виходу і, нарешті,
дійти потрібного висновку.
Зміст гри. Завдання можуть бути різні, наприклад, розставити предмети від
найменшого до найбільшого або навпаки від найбільшого до найменшого. А далі
кілька додаткових запитань: «Який предмет має порядковий номер 7 (3, 4, 5
тощо)? Скільки предметів усього? Який порядковий номер найбільшого (найменшого)
предмета? Назви предмети, що мають парні (непарні) номери» У порядку збільшення
(зменшення) корисно розкладати предмети різної довжини. Коли є два однакові
набори коробок або інших предметів, пропонуємо розставляти їх так: спочатку
знайти два однакові найбільші, а потім ліворуч і праворуч від них - решту
предметів у порядку спадання.
Такий принцип гри застосовується для закріплення уявлень «широкий і
вузький», «товстий і тонкий».
Гра «Знайди зайвий предмет»
Мета: закріпити вміння порівнювати предмети за різними ознаками.
Обладнання: набірне полотно, предметні картинки, моделі геометричних фігур.
Організація ігрової ситуації: вчитель виставляє 5 - 6 предметів на
набірному полотні. Відшукуючи зайвий предмет, діти орієнтуються на одну ознаку,
абстрагуючись від інших. Учень однієї з команд, який виконав завдання правильно
і швидше за інших, чимось нагороджується.
Дидактичні ігри створені із врахуванням вікових особливостей молодших
школярів. У 3-4 класах ігрові ситуації ускладнюються, вводяться незвичні
лабіринти. Подорож лабіринтами викликає у дітей більше зацікавлення, ніж просте
механічне виконання арифметичних дій, сприяє кращому засвоєнню обчислювальних
навичок. Такий матеріал доступний і цікавий учням, вони працюють із
задоволенням.
В початкових класах діти ще дуже непосидючі. Тому великого значення слід
надавати фізкультхвилинкам. Проводити їх можна також у вигляді гри, дуже часто
вони бувають віршованої форми. Фізкультхвилинка - корисна не лише для здоров’я
учнів, а й для навчання. Якщо вчитель вдало підбере її зміст, тобто, відповідно
до навчального матеріалу, то таким чином можна повторити з учнями те, що вони вивчають
на уроці.
Наприклад на повторення лічби:
«Раз, два - дерева,
Три, чотири - вишли звірі,
П’ять, шість - пада лист,
Сім, вісім - птахи в лісі,
Дев’ять, десять - це сунички
Підвели червоні личка»
Отже, дидактична гра - це невід’ємна частина уроку математики у будь-якому
класі. Використовувати її можна на різних етапах навчання, адже мета гри -
допомагати учням легше і швидше сприймати навчальний матеріал, стимулювати
школярів до висловлювань, вчити дітей використовувати різні способи виконання завдань
без страху помилитися, одержати неправильну відповідь. Також ігри заохочують
учнів знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів та
вибирати і засвоювати найбільш раціональні з них. Поступово йдучи від простих
завдань до складних, відкриваючи зв’язки між числами, фігурами, діти стають
уважнішими, легше долають неприступні їм раніше перепони.
Використання дидактичних ігор на уроках математики має велике значення у
процесі розвитку розумових здібностей молодших школярів. Учитель повинен
достатньою мірою використовувати на уроці ігри та ігрові ситуації, малі
фольклорні форми (лічилки, приказки, скоромовки, загадки), які приваблюють
дитину, ведуть у світ живих образів, де вона знаходить вже відомі та ще
невідомі їй властивості предметів, інші математичні поняття.
Висновок
Здобуття знань, умінь і навичок починається ще із дошкільного періоду,
проте у молодшому шкільному віці закладається та основа, від якої залежить
подальше успішне навчання.
Вивчення математики у початковій школі розвиває уяву, спостережливість,
образне й логічне мислення, формуються також особисті якості дитини:
зібраність, організованість, здатність швидко і правильно приймати рішення,
відстоювати свою думку.
Дидактичні ігри або ігрові ситуації під час вивчення математики в
початкових класах можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Завдяки
ігровому методу до систематичної розумової праці вдається залучити всіх учнів
(навіть пасивних), дати їм змогу відчути успіх, повірити в свої сили.
Формами ігрової діяльності учнів на
уроці математики можуть бути ігри-вправи, ігри-драматизації, сюжетно-рольові
ігри та ігри-конструювання.
Для того, щоб дидактична гра ефективно впливала на навчальну діяльність
учнів, необхідно дотримуватись відповідних методичних вимог: - ігри мають
відповідати навчальній програмі; - ігрові завдання повинні бути не надто
легкими, але й не дуже складними; - добирати ігри відповідно до вікових
особливостей учнів; - використовувати різноманітні ігри; - до гри залучати всіх
учнів класу; - підсумок гри має бути чітким і справедливим.
З цього я зробила висновок, що навчальний матеріал з математики, викладений
із використанням ігрових ситуацій, з наступним проведенням практичної роботи чи
бесіди (у формі дидактичної гри, або з використанням окремих її елементів)
дають набагато кращі результати, ніж традиційна форма викладення матеріалу.
Використовувати дидактичні ігри у навчальному процесі раджу усім педагогам,
тому що метою такої гри є ніщо інше, як допомогти малим школярам навчитись
планувати свою роботу; організовано працювати; учитись запитувати і
відповідати; пізнавати не лише себе, але й інших; аналізуючи, знаходити
головне; правильно доводити свою думку; доповнювати, продовжувати, завершувати;
учитись порівнювати; іти від причини до наслідку; навчитись контролювати й
оцінювати.
Як засвідчує практика, така організація здобуття знань дає змогу
максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках
математики і водночас сприяє не тільки підвищенню якості навчання, а й
забезпеченню емоційного благополуччя та психологічного комфорту кожній дитині
вже з перших днів навчання у школі.
Зазначу також, що в процесі проведення уроків математики з елементами гри
реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання
відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне - формується
мотивація навчальної діяльності й інтерес дітей до математики.
Список
використаної
літератури
1. Андруховець П. Ігрова педагогіка //
Завуч. - 2004. - № 1 (187). - С. 6-16.
2.
Галкін С. Організація ігрової діяльності на уроці // Завуч. - 2004. - № 30
(216). - С. 9 - 12.
3.
Дон О. Дидактичні ігри в навчально-виховному процесі // Шкільний світ. - 2001.
- № 35 (115). - С. 2.
4.
Дубич К. Місце рольової гри в навчально-виховному процесі // Нова педагогічна
думка. - 2003. - № 1-2. - С.12 - 13.
5.
Жданов Д. Дидактичні можливості інтелектуальних ігор // Завуч. - 2007. - № 7
(301). - Наша вкладка. - С. 1 - 14.
6.
Желюк О., Хмеляр І. Розвиток творчих здібностей учнів // Завуч. - 2005. - № 11
(233). - С. 3-5.
7.
Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні // Рідна школа.- 2000. - №
4. - С. 63 - 64.
8.
Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової
діяльності // Рідна школа. - 2000. - № 3. - С. 37 - 39.
9.
Качеровська Т. Методи та форми ігрового проектування як технології навчання //
Наука і освіта. - 2004. - № 4-5. - С. 137 - 142.
10.
Крутій В.А. Місце дидактичної гри на уроках в початкових класах // Наука і
освіта. - 2001. - № 2-3. - С. 19 - 22.
11. Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Ігрова
діяльність учнів на уроках математики // Початкова школа. - 1980. - № 9. - С.
46 -53.
12.
Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Математичні ігри в 1 - 3 класах. - Київ:
Радянська школа, 1980. - 128 с.
13.
Митник О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей особистості //
Початкова школа. - 2001. - № 6. - С.14 - 16.
14.
Моро М.Г., Пишккало А.М. методика навчання матемаматики в 1- 3 класах. - Київ: Радянська
школа, 1979. - С. 71 - 87.
Немає коментарів:
Дописати коментар